Покращення здатності діоксиду титану диспергуватися у воді
Діоксид титану все ширше використовується в емульсійних фарбах, папері, косметиці та хімічних волокнах для відбілювання, матування, захисту від сонця та покращення непрозорості завдяки його чудовій криючій здатності, білизні, світловідбивній здатності та заломленню світла. Оскільки всі ці засоби застосовуються на водній основі, використовуваний діоксид титану повинен мати дуже хорошу здатність диспергуватися у воді.
Під водною дисперсією ми маємо на увазі, що діоксид титану рівномірно суспендований у водній системі і не плаває на поверхні води і не опускається на дно. Іншими словами, поверхня діоксиду титану повинна бути в критичному стані, де вона не є ні гідрофільною, ні гідрофобною.
Без обробки поверхні або лише після звичайної обробки покриття поверхня діоксиду титану, як правило, є гідрофобною або гідрофобною, а дисперсія води дуже погана. Коли діоксид титану додається до водної системи, він або опускається на дно, або плаває на поверхні води дуже швидко, навіть якщо його сильно перемішувати зовнішньою механічною силою, він опускатиметься на дно або знову плаватиме на поверхні води протягом 0.5-1 година. Іншими словами, діоксид титану не може стабільно диспергуватися у водних системах. У певному процесі використання, через погану дисперсію пігментів діоксиду титану, вони мають тенденцію до розшарування смолами або дисперсійними носіями (наприклад, водою), що призводить до невиробництва або використання належним чином. Таким чином, для діоксиду титану, який використовується у водних системах, необхідно застосовувати спеціальну органічну обробку поверхні для покращення диспергування у воді.
Загалом, основними агентами для обробки поверхні, які використовуються для покращення диспергності діоксиду титану у воді, є полігідроксиспирти з низьким вмістом вуглецю, спирти з ланками з довгим вуглецевим ланцюгом, кислоти з ланками з довгим вуглецевим ланцюгом, полігідроксикислоти з низьким вмістом вуглецю, солі жирних кислот, органічні аміни, ліпіди, не -іонні поверхнево-активні речовини тощо. За допомогою цих матеріалів після відповідного процесу обробки також можна отримати відносно хорошу водну дисперсію. Однак такі агенти для обробки поверхні мають деякі недоліки різного ступеня.
У випадку диспергованих у воді засобів для обробки поверхонь діоксиду титану основною сировиною, що використовується, є полімерний активний силікон, який не містить шкідливих розчинників і не виділяє шкідливих газів або електролітів під час використання. Ця обробка поверхні, що диспергується у воді, не спричиняє збільшення провідності системи виробництва або використання діоксиду титану, але в той же час також може значно покращити білизну діоксиду титану, згасання кольору, стійкість до погодних умов та інші показники пігменту.




