Огляд обробки поверхні TiO2
Поверхнева обробка стосується нанесення одного або кількох шарів неорганічних або органічних речовин на поверхню пігментних частинок діоксиду титану за допомогою різних агентів і процесів обробки поверхні з метою покращення властивих дефектів діоксиду титану або зміни властивостей поверхні. його частинок і покращити його атмосферостійкість, здатність до диспергування та інші властивості застосування.
Обробка поверхні діоксиду титану здійснюється в основному за допомогою теорії ізоелектричної точки та теорії стабільності, використовуючи осадження, адсорбцію, іонообмін, ковалентний зв’язок та реакцію прищеплення полімеру для модифікації поверхні діоксиду титану, результат модифікації включає лише зміну поверхні. заряду, зміна площі поверхні, щоб компенсувати фотохімічну активність дефектів діоксиду титану, покращити стійкість до атмосферних впливів і довговічність діоксиду титану, покращити його змочуваність у різних середовищах і здатність до диспергування.
Обробка поверхні не змінює кристалічну структуру, розмір частинок, розподіл частинок за розміром і колір діоксиду титану (який контролюється процесом окислення).
На поверхні чистого TiO2 є дефекти решітки, що створює багато точок фотоактивації на поверхні частинок TiO2, а точки фотоактивації дуже активні під дією ультрафіолетового світла. Чим менші частинки TiO2, тим більше точок фотоактивації, тим гірша атмосферостійкість.
Необроблений діоксид титану, кальциновані частинки якого дуже малі, мають високу питому поверхневу енергію, надзвичайно нестійкий, за високих температур швидко агломерують, утворюючи нестабільні більші частинки. Для TiO2 чим менші частинки, тим сильніша гравітаційна сила між частинками , більша ймовірність агломерації частинок
Щоб покращити атмосферостійкість і хімічну стабільність TiO2, а також покращити дисперсію TiO2 у різних середовищах, поверхнева обробка TiO2 зазвичай застосовується. Поверхнева обробка полягає у формуванні рівномірної плівки на поверхні частинок TiO2 для блокування точки фотоактивації TiO2 і підвищення стійкості до атмосферних впливів.





